-->
Корисна інформація для батьків

Порадник для батьків щодо трудового виховання дітей:

• залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше;

• за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

• не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині при­воду до ухиляння від своїх обов'язків;

• не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення;

• учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

• не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім наванта­женням;

• не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

• завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення:

• не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.


Успіхів вам у вихованні!


"Екологічна бібліотека": почитайте вдома


Дивний мисливець

Живе у нашому селі дід Максим. Усі кажуть: дід - мисливець. Як тільки починається полювання на зайців чи на качок, дід щодня йде з рушницею до лісу. Виходить із дому рано вранці, а повертається ввечері.

Але що це за дивний мисливець такий! Ніколи не несе додому ні зайця, ні качки. Приходить із порожньою торбою. Одного разу приніс дід Максим зайченя маленьке. Знайшов під кущем. У зайченяти була зламана ніжка. Дід зробив із двох гілочок пов'язку, забинтував ніжку. Через тиждень ніжка зрослася, і дід відніс зайченя у поле.

Чого ж це дід Максим такий невдаха? Пішли одного разу слідом за дідом, захотілося подивитись, як же він полює. Бачать: поклав дід рушницю, а сам ходить лісом та и розкладає під кущами сіно зайцям.

Зрозуміли тоді, чому дід Максим дивний мисливець.

Запитання:

Куди ходить дід Максим?
2. Кого приніс одного разу дід Максим?
3. Що побачили хлопчики, коли пішли услід за дідом?
4. Чи сподобалася тобі поведінка дивного мисливця?

КАМІНЬ

У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні.

Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Він подумав:

«А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в крини цю? Ото, мабуть, булькне дуже!»

 

Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі. Камінь упав на дно криниці й закрив джерело. Вода перестала наповнювати криницю. Криниця засохла. Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце. На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів в інший луг. Замовкла соловейкова пісня. Сумно стало в лузі.

Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила прохолодна криниця.

Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмари пилюки.

«Де ж воно все поділося?» — подумав дідусь.

Що зробив хлопчик?
2. Якої шкоди завдав камінь?
3. Про що думав дідусь?


СОРОМНО ПЕРЕД СОЛОВЕЙКОМ

Оля й Ліда, маленькі першокласниці, пішли до лісу. Після втомливого шляху вони сіли на траві відпочити й пообідати.

 Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Коли дівчатка вже пообідали, недалеко від них сів на дерево соловейко й заспівав. Зачаровані прекрасною піснею, Оля й Ліда боялись поворухнутись.

 Соловейко перестав співати.

 Оля зібрала недоїдки й шматки газети, кинула під кущ.

 Ліда забрала недоїдки, загорнула в газету й поклала в сумку.

 — Навіщо ти забрала сміття? — запитала Оля. — Це ж у лісі... Ніхто не бачить...

 — Соромно перед соловейком...— тихо відповіла Ліда.

1.    Яка пригода сталася з дівчатками в лісі?
2. Що зробила Оля із сміттям? Чому?
3. Що зробила Ліда?
4. Як Ліда пояснила подрузі свій вчинок?

                             Чого синичка плаче?

У хаті край села жили чоловік і жінка. Було в них двоє дітей – Мишко й Оля. Біля хати ріс високий гіллястий осокір.

- Зробимо на осокорі гойдалку, - сказав раз Мишко.

- Ой, добре буде гойдатися! – зраділа Оля.

Поліз Мишко на осокір, прив’язав до гілки мотузку. Стали на гойдалку Мишко й Оля, та й ну собі гойдатися.

Гойдаються діти, й осокір гойдається. Гойдаються діти, а навколо них синичка літає та й співає, співає.

Мишко й каже:

- І синичці весело, що ми гойдаємось. Як вона радісно співає.

Глянула Оля на стовбур осокора й побачила дупло, а в дуплі – гніздечко синиччине, а в гніздечку – пташенята маленькі.

- Синичка не радіє, а плаче, - сказала Оля.

- Чого ж їй плакати? – здивувався Мишко.

- Подумай, чого, - відповіла Оля.

Мишко зліз із гойдалки, став на землю, дивиться на синиччине гніздо й думає: «Чого синичка плаче?»

1. Що побачила Оля в дуплі осокора?
2.Чого синичка плакала?
3. Як ти вважаєш, діти далі кататимуться на гойдалці чи ні? Чому?
                                

 

Хлопчик та їжак

Шестирічний Коля, схилившись, заглядав під широкий лопух. Я підійшов ближче.

-    Можна і мені подивитись? Коля приклав до губів палець:

-    Цс-с-с! Тихо, він спить, - прошепотів. -Хто?

Хлопчик мовчки показав на лопух. Я нахилився і побачив їжака. Він, згорнувшись у клубок, мабуть, спав. В колючій шубі йому нічого боятися.

-    Молодець! - прошепотів я хлопчині. - Хай відпочиває.

-    Може, він після роботи. Втомився.

-    А коли прокинеться, ти його додому забереш? -спитав я.

Хлопчик покрутив головою.

-    Що йому в нас робити? А без діла пропаде, - як дорослий відповів мені.

-    Ти любиш тварин?

-    Люблю на них дивитися. Досі я ще ніколи не бачив живого їжака. Хай собі спить.

І ми полишили їжакову схованку.

 

1.     Кого знайшов Миколка під лопухом?
2. Як повівся хлопчик зі знахідкою?
3. Чому Миколка не захотів брати їжака додому?
4. Чи можна дикими тваринками бавитися, як іграшками?




Дах над мурашником

-    Мамочко, дай мені хутчіш парасольку, - ще з порога заквапився Дмитрик. - На дворі такий дощ! Просто злива. Він заважає їм працювати.

-    Кому заважає працювати? Що там трапилося? -запитала мама.

-    Скоріш же, мамочко, а то дощ їх позаливає!

- Ну візьми, візьми там на вішалці, - дозволила мама, а сама подивилася у вікно, куди ж це пішов Дмитрик.

З парасолькою у руці хлопчик швиденько перетнув подвір\'я і під парканом присів навпочіпки. Там був мурашник. Проте біля нього - жодної комахи. Всі поховалися від дощу у свій підземний палац. Хлопчик розкрив парасольку і поставив її на землі.

По парасольці забарабанив дощ.

Невдовзі із мурашника одна за одною почали виповзати мурашки. Для них уже дощ перестав. Знайомими доріжками поповзли вони у своїх справах.

Дмитрик міцно тримав над мурашником парасольку і спостерігав за рухом кожної мурашки. Йому здавалося, що він працює разом з ними.

1. За чим прибіг Дмитрик додому?
2. Для чого потрібна була Дмитрикові парасолька?
3. Чи можна назвати Дмитрика дивним хлопчиком? Чому?

                    

 

                               Бджілка

Коли дітей вивели після сну на прогулянку, всі вони заспішили до басейну, який вилискував проти сонечка перед входом у дитсадок. Під вечір вода в басейні нагрілася, як чай, і вихователька дозволила побовтатись в ній, скільки кому заманеться.

Володя взяв прутика, прив\'язав до нього нитку з папірцем на кінці - і вийшла чудова вудочка. Володя хотів закинути вудочку у воду і враз побачив бджілку. Бджілка безпорадно перебирала лапками. Крильця в неї намокли, і вона не змогла злетіти.

Володя підставив їй прутика, але зморена бджілка не мала сили вибратися на нього. Тоді Володя взяв її просто на долоню.

-    Що ти робиш! Вона ж ужалить! - загукали діти. Але бджілка була зовсім смирна. Почувши під лапками

опору, вона розправила крильця. А коли вони підсохли, махнула ними і зникла в повітрі.

Хлопчикові було радісно, що врятував бджілку.

Наступного дня в дитячому садочку давали до чаю мед.

«Певне, й моя бджілка його носила», - подумав Володя, і мед видався йому смачним, як ніколи.

1. Чому Василько врятував бджілку?
2. Як він це зробив і чому?
3. Якби тонула муха, сонечко або інша комаха, Василько рятував би її чи ні? А ти?
4. Яку користь приносять бджоли?

                  Соловей і жук

У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.

 А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.

 Соловей припинив свою пісню та й каже:

 — Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.

 Жук гідно відповів:

 — Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.

 — Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запи¬таємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен лю¬дям, а хто ні.

 Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:

 — Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов'я чи Жука?

   Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?
1. Чим пишався Соловейко?
2. Що він сказав Жукові?
3. Що відповів Жук?
4. Як вирішила Дівчинка?


Лісове озеро

-    До нашого озерця підемо! - сказав Ігоркові тато.

-    Так воно ж замерзло, - здивувався той. А татко вже лаштував рюкзак, лижі, дістав з комірчини льодоруб, з яким раніше на зимову риболовлю ходив.

-    Будемо рибу ловити! - зрадів хлопець.

-    Цього разу рятувати, - загадково усміхнувся тато.

І ось вони біля озерця. Хоч тут і затишно, однак мороз аж тріщить, озерце снігом замело, тільки на середині крига чиста-пречиста. Ігорьок побіг туди, заглянув крізь лід і страшенно здивувався: на нього звідусіль дивилися... риб\'ячі очі.

-    Чого вони тут? - чудував Ігор.

А тато вже рубав лід. І коли зробив чималу ополонку, витер піт з чола.

-    Кисню їм, синку, не вистачало...

І великі, і малі рибки пливли до ополонки, навіть вистрибували з води. Один окунець на лід вискочив. Затіпався, застрибав, а назад ніяк не потрапить.

Ігорьок обережно взяв його і вкинув до ополонки.

-    Живи! - сказав

1.    Куди зібралися батько з сином?
2. Навіщо тато взяв із собою льодоруб?
3. Для чого тато прорубав великі ополонки?
4. Що сталося б з рибою, якби тато з Ігорем не зробили цих ополонок?